Illustration

Що ж там за скарби та чий то дідусь Славко?

Illustration

Кожні канікули батьки привозили дітей у Байраки, де вони вигрівалися на сонці, купалися у річці, писали писанки, садили город, ліпили пиріжки і слухали дивовижні розповіді дідуся. А дід Славко був знаним оповідачем, якийчимало побачив на своєму віку і знав такі історії, про які навіть у книжках не писали!


"Скарби дідуся Славка" - це подорож довжиною в літо, яка все одно примудрилась охопити не одне століття. Всі персонажі вигадані, але існують в реальності. Всі події вигадані, але відбувались майже з кожним. Запрошуємо поїсти помідорів-бочечок неподалік від Бовтиського вулкана (еге, знали про такий?), наробити фарби з молочаю, познайомитись з менеджером одного з найпопулярніших колись театрів. А ще розібратися де цеберко, а де ночви, де мисник, а де комин, навчитися відрізняти припічок від запічка. Пропонуємо залізти у бабину скриню і прочитати цілий літопис з її кришки. А потім гайнути на весілля та вмолоти дивнів, голубців, печені, запити вареньохою та загризти цукерками-вишеньками.
А після гарного частування, то можна й слідами скифів гайнути, пошукати дороги уличів в Дикому полі. Як взимку будете, то й колядувати навчимо, квасиною почастуємо, калача дамо та узвару наллємо. Словом, роботи - непочатий край.

Від авторів

Illustration

Інна Данильченко

Матеріал, який увійшов у книгу - це маленькі історії, які так чи інакше проживав кожен, хто провів дитинство у селі. Це я в бабусі на канікулах пила ромашковий чай, коли болів живіт, прикладала подорожник до розбитого коліна і лазила на горище до кошенят.
Думаю, кожен із читачів упізнає в Марічці і Марку себе 9-річного. Якщо впізнає, то наша задумка вдалась. А ще я рада, що "партнеркою по тексту" стала моя подруга Світлана Листюк, яка паралельно пила ромашковий чай і ліпила на коліно подорожник у себе в Голованівському районі.
"Скарби дідуся Славка" вважаю справжнім скарбом, створеним видавництвом "Кропивництво".

Illustration

Світлана Листюк

Ця книга мала бути написана. Я сама мама. І я прочитала сину багато дитячих книжок. Згодом він почав читати їх сам. Однак між всіма енциклопедіями, пригодами та казками, мені не траплялися книги про нашу місцевість. Такі, аби їх можна було читати як трирічній дитині, так і дати в руки школяреві.
Кропивниччина є, вона багата, вона цікава. Я б хотіла мати в бібліотеці подібні видання про кожну область Україниднак між всіма енциклопедіями, пригодами та казками, мені не траплялися книги про нашу місцевість. Такі, аби їх можна було читати як трирічній дитині, так і дати в руки школяреві.
Кропивниччина є, вона багата, вона цікава. Я б хотіла мати в бібліотеці подібні видання про кожну область України